Повномасштабна війна, яку Кремль розв'язав проти України, вже давно перестала бути лише військовим протистоянням. Вона поступово перетворюється на боротьбу економік, ресурсів, політичної витривалості та внутрішньої стабільності. Саме ці чинники, на думку експертів, можуть стати визначальними для майбутнього конфлікту.
Аналітики авторитетного видання Foreign Policy дійшли висновку, що російський лідер Володимир Путін навряд чи погодиться на дипломатичний компроміс лише через військові втрати. Авторитарна система, яку він побудував, працює за іншими законами: будь-яка поступка може бути сприйнята як прояв слабкості, а тому відповіддю на проблеми найчастіше стає ще більша ескалація.
Українські удари змінили правила гри
Як зазначають молодші наукові співробітники аналітичного центру GLOBSEC Максим Безносюк та Вільям Діксон, ситуація всередині Росії почала змінюватися після системних ударів України по нафтопереробній галузі.
Якщо раніше для більшості російських громадян війна залишалася далеким явищем, то тепер її наслідки дедалі відчутніше впливають на повсякденне життя. За даними експертів, лише з початку року до початку липня українські безпілотники майже 200 разів атакували російські нафтопереробні заводи. У результаті були виведені з ладу вісім із десяти найбільших НПЗ країни.
Для держави, яка входить до трійки найбільших світових виробників нафти, такі втрати стали надзвичайно болючими. Вони спричинили серйозні перебої з виробництвом пального, ускладнили логістику та створили додатковий тиск на економіку.
Чому удари по НПЗ мають політичне значення
Економічний ефект цих атак виходить далеко за межі паливного ринку. Доходи від продажу енергоресурсів залишаються одним із головних джерел фінансування російського бюджету та підтримки політичної системи.
Саме завдяки величезним нафтовим прибуткам Кремль роками забезпечував лояльність впливових чиновників, представників силових структур та великого бізнесу. Коли ж ці фінансові потоки скорочуються, зростає невдоволення серед тих, хто є опорою чинної влади.
Одночасно паливний дефіцит змушує державний апарат спрямовувати дедалі більше ресурсів на внутрішню безпеку, контроль за ситуацією в регіонах та запобігання можливим соціальним протестам. Це створює додаткове навантаження на бюджет, який і без того працює в умовах масштабних військових витрат.
Чому Кремль відповідає новою ескалацією
На перший погляд може здатися, що економічні труднощі мають підштовхнути Москву до переговорів. Проте, як пояснюють автори Foreign Policy, логіка персоналістських авторитарних режимів працює інакше.
Для таких систем навіть незначний компроміс нерідко сприймається як політична поразка. Саме тому замість пошуку шляхів завершення війни влада часто обирає подальше загострення ситуації, намагаючись продемонструвати силу як зовнішнім опонентам, так і власному політичному оточенню.
На думку експертів, Путін продовжуватиме використовувати всі доступні інструменти ескалації доти, доки політична ціна війни не стане для нього більшою, ніж потенційні ризики мирних переговорів.
Історія вже демонструвала подібні приклади
Автори статті нагадують, що багато авторитарних правителів відмовлялися припиняти війни навіть у найскладніші моменти.
Як приклад вони наводять аятолу Рухоллу Хомейні, який під час ірано-іракської війни тривалий час категорично відкидав можливість припинення бойових дій, заявляючи про готовність воювати десятиліттями.
Однак у 1988 році ситуація різко змінилася. Військові невдачі, економічне виснаження країни та пряме протистояння зі США створили одразу кілька масштабних криз, які змусили керівництво Ірану погодитися на припинення війни.
Саме цей історичний приклад, на думку експертів, демонструє закономірність: перелом у поведінці автократичних режимів часто настає лише тоді, коли вони одночасно стикаються з критичними викликами на кількох напрямках.
Якою може бути стратегія України та Заходу
У Foreign Policy вважають, що Україні доведеться певний час витримувати подальшу ескалацію, поки накопичуватиметься сукупність факторів, здатних змінити розрахунки Кремля.
Першочерговим завданням експерти називають зміцнення української протиповітряної оборони. Це дозволить мінімізувати наслідки російських ракетних атак, захистити критичну інфраструктуру та виграти час для подальшого економічного й військового тиску на Росію.
Разом із цим аналітики пропонують розширювати спектр цілей, що мають стратегічне значення для функціонування російської державної машини. Йдеться не лише про нафтопереробні підприємства, а й про транспортну інфраструктуру, залізничні вузли, морські порти та об'єкти військово-промислового комплексу, які забезпечують економічну стійкість країни.
Окрему увагу приділено так званому тіньовому флоту Росії. Саме він дозволяє експортувати нафту в обхід значної частини міжнародних санкцій. На думку експертів, обмеження доступу таких суден до портів, а також санкції проти компаній-власників і посередників можуть істотно скоротити фінансові надходження Кремля.
Кремль уже готує суспільство до затяжної війни
Паралельно з економічними труднощами російська влада дедалі активніше намагається мобілізувати населення навколо війни. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) звернули увагу, що останні виступи Володимира Путіна демонструють прагнення зробити військову кампанію центральною частиною державної ідеології.
Під час святкування Дня Військово-морського флоту Росії він заявив про необхідність формувати в суспільстві переконання щодо важливості війни та зберегти таку атмосферу навіть після її завершення. Крім того, зустріч із депутатами Державної думи була використана для демонстрації єдності політичної системи навколо продовження бойових дій.
Експерти вважають, що подібні заяви можуть свідчити про спробу поступово перекласти політичну відповідальність за війну не лише на керівництво країни, а й на державні інституції та суспільство загалом.
Чи можливий перелом
На думку авторів Foreign Policy, ключовим фактором залишатиметься не лише ситуація на полі бою, а й здатність України разом із міжнародними партнерами підтримувати комплексний тиск на Росію протягом тривалого часу.
Лише тоді, коли економічні втрати, внутрішньополітичні ризики, міжнародна ізоляція та військові проблеми одночасно почнуть загрожувати самому існуванню нинішньої владної коаліції, переговори можуть стати для Кремля більш прийнятним варіантом, ніж подальша ескалація.
Саме така багаторівнева стратегія, на переконання експертів, здатна змінити політичні розрахунки російського керівництва та створити передумови для реального дипломатичного процесу.
